Звернення МОО Єдиного Центру

Звернення МОО Єдиного Центру

ВЛАДА НЕ ХОЧЕ, А МИ ПАМЯТАЄМО!Завтра, 27 листопада, роковини пам’яті жертв голодомору 30-х років. МОО Єдиного Центру закликає кожного миколаївця пам’ятати, без огляду на політичні перипетії.

Новинавсі друкуватиДрукувати

Світлана Вовк: Мені болить доля села
2010-10-21 15:21:00

Світлана Вовк: Мені болить доля села

Для дорослих і юних жителів Первомайщини ім’я Світлани Вовк давно стало не лише знайомим, а й глибоко і заслужено шанованим. Адже завдяки її турботам школи району стали в селах справжніми осередками освіти і культури. Не лише педагог і завідуюча районним відділом освіти, депутат районної чи й обласної ради, Світлана Анатоліївна, крім усього і насамперед, вважає себе невід’ємною часткою свого народу, дитям свого степового краю.

Та напередодні виборів до місцевих рад Світлана Вовк цікава нам як громадський діяч із власними принципами, переконаннями і  оцінкою економічної та соціальної ситуації в країні.

 

Світлано Анатоліївно, чому Ви свого часу обрали саме „Єдиний Центр”, а не якусь іншу, більш відому і „розкручену” партію?

 

Оскільки за фахом я вчитель історії, то нагадаю, як батько історії Геродот у своїх хроніках характеризував наших предків – населення Північного Причорномор’я. Були вони сміливими і чесними, та все ж не уміли об’єднуватися навколо спільної ідеї. Результат загальновідомий: постійні чвари, війни і неодноразова  втрата державної незалежності. То чи не пора нам врешті-решт врахувати уроки історії, поки вона до нас ще така на диво поблажлива? Я маю на увазі мирний перехід України до статусу незалежної держави. Тому мою увагу й привернули основні принципи партії „Єдиний Центр” – об’єднання морально-духовного та  інтелектуального потенціалу країни задля розбудови України як держави за кращими європейськими чи й світовими зразками.

 

Крім того, мені імпонує, що саме в цій партії так багато молодих і високоосвічених людей, не обтяжених  зкомпроментованими догмами. Їхня молода енергія, помножена на життєвий і професійний досвід старших товаришів, гарантує безперечний успіх спільних задумів.

 

Так, майбутнє за молодими. Та невже протягом дев’ятнадцяти років існування нашої молодої держави Ви  не спостерігали жодних позитивних змін і здобутків?

 

Звичайно, деякий поступ є. Це, насамперед, демократизація у всіх сферах життя. Так, наприклад, ми, педагоги, одержали доступ до світового досвіду освіти  і починаємо аналізувати і використовувати його з урахуванням власного. Але водночас не слід закривати очі й на такі ганебні явища як корупція і манкуртство.  Коли  ж серед програмних завдань „Єдиного Центру” заявлено  безкомпромісну боротьбу з ними, то це  й моя програма і тверде переконання. На жаль, останнім часом спостерігається  явне сповільнення демократичних процесів, і це не може не турбувати усіх мислячих людей.

 

Ви маєте досвід роботи  депутата районної та обласної рад. Якими наслідками депутатської діяльності можете якщо не гордитися, то, принаймні, бути задоволеною?

 

Двічі депутат районної ради і один раз –обласної. Старалася не пропустити жодної сесії чи засідання постійних комісій, щоб допомогти своєму району (це коли була депутатом облради). А бувши депутатом райради, найбільше, звичайно, вболівала за свою галузь – освіту. І якщо озирнутися на цих кілька минулих років, то будь-хто може здивуватися, які великі зміни тут відбулися.

 

Конкретно: здійснено капітальний ремонт трьох аварійних шкіл, значно зміцнено матеріальну базу освітніх закладів,  зріс викладацький  кадровий потенціал, і як наслідок –підвищилася якість навчання. Випускники сільських шкіл Первомайщини конкурентноздатні поряд з ровесниками із міських шкіл. Ще: в жодному районі області немає стільки навчально-виховних комплексів, як у нашому. У нас вісім НВК. Тобто, успішно виконується програма з дошкільної освіти дітей. А ще ж не забудьмо і сім шкільних автобусів, з яких лише один дала держава, а шість останніх придбано за кошти місцевого бюджету.

 

Так само не варто ігнорувати роль школи як культурно-освітнього осередка в селі. Просвітницькі традиції українського вчительства продовжуються і набувають нових форм. Нікого не здивуєш талановитістю наших дітей, первомайських – також. Вони беруть участь у різних конкурсах і творчих змаганнях, стають переможцями і дипломантами, привозять звідти у рідні школи грамоти і кубки. Але який сільський район області може похвалитися, що має шість сільських історико-краєзнавчих музеїв, створених при школах та ще й на високому професійному рівні? Так само можна відзначити досягнення районного центру дитячої творчості, станції юних техніків, спортивної школи. Вчителі беруть активну участь у громадському житті своїх сіл, значна їх частка у районному депутатському корпусі та у сільських радах.

 

Чому Ви вирішили балотуватися і на чому плануєте зосередитися, ставши депутатом обласної ради? І що обіцяєте своїм виборцям? Адже це вже традиція – обіцяти і клястися у вірності й любові до народу!

 

Розумію і поділяю  вашу іронію з цього приводу. Ніяких клятв і обіцянок-цяцянок проголошувати не збираюся. Виборці самі можуть дати оцінку мені як депутатові попередніх скликань не за красиві слова і лозунги, а за практичні справи. Коли ж всерйоз, то  усі роки каденції нинішньої обласної ради Первомайський район залишався у ній практично без своїх представників. Ніхто не відстоював його інтереси, район не увійшов до жодного інвестиційного проекту, внаслідок чого значні фінансові потоки його обминули. А це великі втрати, нездійснені плани і зневажені надії населення наших сіл. Така ситуація тим більш болюча, що втрачені були абсолютно реальні можливості  і то лише через байдужість депутатів від Первомайського району.

 

Я, ставши депутатом облради, як і минулого разу, не пропущу жодного засідання комісій, жодної сесії, відстоюватиму інтереси району. Адже, по суті, це інтереси кожного жителя Первомайщини. І вони мені зрозумілі й близькі, адже я сама народилася і виросла в селі, після навчання в університеті повернулася знову ж таки в село, тут виросли мої діти, тут живе вся моя рідня, мої друзі й однодумці.

 

Буваючи у великих і зовсім малих ( вибачте, але й справді вимираючих) селах, з болем у серці помічаю, що в них через безробіття все менше молоді, все менше у класах школярів. Бачу якщо й не зачинені, то все одно пусті й неопалювані сільські клуби й бібліотеки. Мені болить доля українського села, яке дало таку велику кількість талановитих митців, науковців і відомих політиків, яке було колискою національної культури і самобутності...

 

Світові тенденції засвідчують повернення людства від мегаполісів (в них лише працюють) до життя у невеликих населених пунктах типу наших сіл і селищ, в наближенні до природи і вивірених століттями традицій здорового способу життя. Ми, як завжди, далеко позаду від світових тенденцій. Але вони колись докотяться й до нас, тож уже сьогодні слід подбати про збереження сіл і повноцінне життя сільських жителів. Щоб нинішні внуки і правнуки поверталися не до зарослих бур’янами кладовищ, а до живого родинного вогнища, де звучить рідне слово і пісня, де пам’ятають поіменно сім колін свого роду і твердо переконані, що найкраща у світі земля – Україна.

 

Шановна Світлано Анатоліївно, щиро дякую за цікаву і таку емоційну розмову.  Бажаю  Вам перемоги у виборах і успішної роботи в якості зацікавленого і дбайливого представника  Первомайського району у Миколаївській обласній раді.
                             

 

Лариса Лисогурська

Останні новинивсі

Газета "Єдиний Центр"всі

Газета "Эдиний Центр"